Виробник – Малтекс Корпорейшн, Хеллеспонт Мех Воркс, Дефайнс Індастріс
Рік виробництва – 2676
Клас – Середній
Маса – 40 тон
Двигун – VOX 280
Швидкість – 118 км/год
Ціна – 3,765,813
BV (2.0) – 749
У часи Зоряної Ліги політичне та економічне лоббі було важливою частиною корпоративних ігор по оснащенню Сил Оборони Зоряної Ліги. Після успіхів з попереднім дизайном, Мальтекс вирішила вийти на ринок середніх мехів, створивши “Вбивцю легких мехів”. Провели класну піар кампанію, видали мільйонні хабарі, підробили економічні звіти, змастили де треба.
Так, ряди військ Ліги поповнив новой мех, який “мав знищувати легкі машини і бути дешевшими ніж вони”. Нищив малечу він погано, коштував чимало, хоча і був простим в обслуговуванні і мав один з найгірших кокпітів в історії. Можливо, навіть, найгірший – пілот не може вилізти з меха без техніків, що, вочевидь призвело до загибелі багатьох мехвоїнів. Також системи підтримки життя були вкрай поганими, тому випускати гази було теж небезпечним. І, до речі, були проблеми з подачею снарядів до ракет короткої дистанції, бо проект гнали до релізу.
В результаті купи проблем запаси гагашинів пережили спадкові війни і зійшли на поля бївю лише наприкінці війн, коли з озброєння лишалися ще лайка і урбанмехи. До 3025 року запаси гашашинів взагалі закінчились у Капеланської Конфедерації, і стрімко впали в інших Великих Домів. Але доля посміхнулась цьому дизайну, і Дефінас викупила права на оновлення модельного ряду (який теж вважаєтья провальним). До 3058 року машину вивели з активної служби, і окремі зразки лишались сімейними машинами у мехвоїнів. У 3067 Хелеспоінт викупило ліцензію на виробництво запчастин і нового паттерну для периферії та капеланів, а також поновило випуск запчастин для моделі 23. А потім стався джихад, фабрики втратили більше 50% працівників і лінію згорнули, тому подальша доля Гашашина виглядає погано.
Що ж було з дизайном? Це 40 тонний середній мех, оснащений 7 стрибковими двигунами, 10 стандартними охолоджувачами і 280 двигуном, який дозволяв гасати майже як локуст. Озброєння машини включало 1 середінй лазер, 1 LRM 5 і одну SRM 2 з тоною ракет кожна. Броні було 4.5 тонн – 12 (4 в спині) в центральному торсі, 10 (2 в спині) в бокових, та по 6 у руках і ногах. У SRM були проблеми з подачею ракет, череж що вони іноді заклинювали, а іноді фатально вибухали всередині установки. Коштувало це задоволення 3.6 мільйонів Ц-білів. Загалом, 2 локусти були дешевші, швидші, краще броньовані і могли нанести більше пошкоджень ворогу. Це і можна вважати проблемою дизайну – менші машини, на які він мав полювати, могли роздовбати його: наприклад Пантера з пари пострілів могла залишити мех без ніг, або у 3 постріли винести центральний торс. Велика мобільність і стрибки були контр продуктивними для ракет великої дистанції.
Інші моделі:
- ASN-101 – півтони броні і 2 стрибкові двинуги зняли, аби всунути 3 малі лазери. Загалом, вийшов трохи фейл, хоча і не такий, як одна з моделей Шедоухока, де використали схожий підхід.
- ASN-23 – Артеміс додали до LRM, лазер замінили на пульс, а проблемні ракети викинули. Використовувався як дешеве заповнення дірок у війську.
- ASN-30 – ліцензія Дефіанс. Ендосталевий скелет, Легкий Двигун, ракеті замініли на ЛБ-Х 5 із тоною снарядів, лазер замінили на ER модель. Додали також 2 тони броні. Ціна підскочила у 2 рази, дизайн вважали невдалим і виробляли в малих кількостях.
- ASN-99 – ліцензія Хелеспоінт. XL двигун, слелс броня з guargian ECM, ТАГ у голові, меч, легка PPC замість лазера та 2 SRM2 з тоною ракет. Цілих 8 тон броні значно збільшую витривалість меха а нові системи дозволяли краще підтримували союзні сили (а мечі пхали всюди і так) але чи варте все ще 8 мільйонів ц-білів? Вірогідно, ні.
Кастомні моделі:
- ASN-30 – Assassin Alice кастомна модель 30-го. 4 ER середні лазери, с3 раб, активна проба та ЕЦМ, ракети зняли.
- Assassin Servitor – кастомна модель 99-го. Стелсброня та ECM знята, малий вібромеч замість меча, в голові маленький лазер, в ногах 2 маленькі х-пульс лазери і середній х-пульс лазер в руці.
Загалом, проблему меха можна прослідкувати в тому, що, бажаючи літати, машина віддавала майже 26 тонн на двигун і внутрішню структуру, 3.5 тонни на стрибкові двигуни – лишаючи 10.5 тонн на броню і зброю разом. Фактично вона або могла виконувати заявлені функції мисливця на малі мехи і техніку, але і сама розліталася вщент, або фактично не становила загрози на полі бою, але весело скакала і не помирала від одного-двох влучаннь супротивника.