Деякою мірою саме створення технології побудови карскасів бойових машин та міомерів що приводили їх у рух дозволило впхнути атомний реактор на 100 тонне шасі, яке отримало назву Макі і стало першим бойовим мехом. Основна ідея конструкції полягає у сталевих рейках та опорному скелеті шасі, що дозволяє розподіляти навантаження і не ламається під власною вагою. Остання частина давалась інженерам дуже важко, і велика частина прототипів мехів провалилася на цьому етапі.

Внутрішня структура (каркас)

Але сказати, що у всіх машин одна структура скелету на всіх буде брехнею, шасі розрізняються підходом до балансу маси і витривалості, і робили це ще задовго до появи омні технології що знову сколихнула способи будівництва машин війни. Тому, почнемо з основи, скелету шасі.

Стандартний скелет бойового меха – шасі масою від 20 (мехи масою менше 20 тонн не підходять під визначення за рядом параметрів, надлегкі мехи доволі дискутивна частина дерева технологій) до 100 тонн для звичайного меха, до 200 включно з найбільшим надважким мехом, Оркою (Orca). У скелет входять основні конструкції кріплень та актуатори у кінцівках, надважкі мехи використовують особливий скелет, цьому інженерів на вчила історія з Матаром. Але існують і інші типи скелетів:

  • Ендо сталевий скелет – суть технології полягає у використанні легших, але об’ємніших матеріалів під час роботи. Фабрики виробництва ендостілі знаходяться на планетарних орбітах через специфічні умови необхідні для її виробництва, що не раз робило їх вразливими до атак і навіть призвело до вимирання виробництва майже на 2 сторіччя. Маса, яку виграє машині ендосталь залежить від маси самої машини. Так, на 95-100 тонних мехах це 5 тонн, на 90 тонних вже 4.5 тони.
  • Прототипна ендосталь Зіркової ліги чи Внутрішньої сфери епохи ренесансу займає 16 критичних слотів всередині машини, і була першим кроком у розробці технології.
  • Ендо сталь загального користування активно використалась у мехах Зоряної Лиги та знову ввійшла у виробництво у 40-х роках 31 століття у Сфері. Вона займала 14 слотів.
  • Кланова ендо сталь, наслідок роботи кланів над проектом “Запхни більше зброї в кубічний сантиметр” займає рівно на половину менше одиниць простору всередині меха, 7.
  • Надважка ендосталь, технічно, окремий вид технології що вперше був використаний у будівництві Омеги(Omega) та інших велетнів.
  • Композитна внутрішня структура використовує інший підхід, в основі надзвичайно легкі та крихкі полімери, що дозволяють зменшити масу скелета вполовину, а також надають йому міцності на рівні між тортом та мокрим картоном. Ціною половини маси скелету і відсутності втрат простору, машина втрачає половину своєї витривалості на полі бою подвоючи всі внутрішні пошкодження які отримує. Не найкраще рішення для тих, хто хоче жити.
  • Ендо-композитна структура, компроміс між цими технологіями, імітує кланову ендосталь за кількістю втрат простору, і дає 25% зменшення маси скелету. У кланів все ще краще, як завжди.
  • Укріплена структура, вибір тих, хто хоче жити. Скелет стає ще важчий, але подвоює показники витривалості в 2 рази (так, 6 одиниць у голові), і зменшує вірогідність отримання критичних пошкоджень, Також, даний скелет унеможливлює відривання кінцівок і голови через критичні пошкодження.

Міомери – волокна штучних м’язів, що приводять машину у рух своїм скороченням. Їх винайдення було другою складовою у створенні бойових двоногих машин. Також, використовуються у медицині всесвіту бойової технології для імплантації та протезування. Міомери зношуються з часом, а також фауна деяких планет любить гризти кабелі, що може призвести до фатальних наслідків для бойової машини. Звичайні міомери ніяк не відображаються у внутрішній структурі бойового меха.

Міомери Потрійной Сили (TSM) – зношуються швидше за звичайні, але у свою чергу подвоюють силу машини чи людини. Технічно, оригінальна формула називались «Міомери Чотирьохкратної Сили», але вона була недоробленою та вразливою до каталітичного газу. Ця розробка часів кінця Ліги була «втрачена» Давіонами через шпигунів Ляо, які поставили її на велику кількість машин. Як потім виявилось, це був план Давіонів, бо Ляо не знали про каталітичний газ, що виводить прототипні міомери з ладу, Давіонам було весело а Ляо ні. У кінці 40х Ляо створили формулу сучасних Міомерів потрійної сили, яка і є актуальною до темної ери. Ці міомери займають 6 слотів але не важать більше звичайних. Власне, 3 види міомерів у цьому розділі:

Міомер Потрійної Сили
  • Прототипні міомери потрійної сили – оригінальний рецепт формули. Подвоюють силу фізичних атак меха завжди, вразливі для ракет. Деякі мехвоїни насправді готові на ризик, особливо на машинах що не пристосовані для прогріву.
  • Індустріальні міомери потрійної сили – адаптація оригінальної формули для індустріальних мехів. Через різкі та криві рухи не годиться для бойових умов, але загалом дуже корисна річ для них.
  • Міомери потрійної сили – фінальна версія формули. Додатково дають 20 км/год до швидкості машини, але активуються лише з 9 одиниць нагріву, що зрізає 10 км/год, тому фінальне прискорення трохи менше. Прогрів необхідний для активації оновлених міомерів що невразливі до старих засобів протидії, але тут стає проблема балансування прогріву машини для підтримання ефекту та з’являється вразливість для вогню та інферно ракет.

Сигнальна сіть прискорення міомерів (MASC) – технологія Зоряної Ліги, що була відновлена після Хельмова ядра. Представляє собою електронну систему прискорення міомерів у ногах, що дає меху можливість бігти зі швидкістю в 2 рази більшою за стандартну. Система важить 5% (4% у кланів) від тоннажу машини і займає аналогічну кількість критичних слотів. При продовжуваній активації існує великий ризик зламати собі ноги, пошкодження системи виводять її з ладу до наступного ремонту.

Нагнітач (Superchardger) – система аналогічна попередній, але впливає на двигун а не міомери. Важить 1/10 двигуна, займає 1 слот і може ставитись на омні-поді. У випадку провалу активації, він ламається сам, і вносить критичні пошкодження двигуну.
До речі, MASC і TSM несумісні на одній машині, але обидві можуть використовуватись у тандемі з Нагнітачем. Можна одночасно зламати двигун та ноги/перегрітись з поламаним двигуном і підірватись на свойому ж боєкомплекті.

Підводна Система Маневрування (UMU) – гвинти для боїв під водою. Дещо схожі за механікою на стрибкові двигуни, але генерують лише одиницю нагріву і працюють на глибині 2 і більше, кожен гвинт дає машині 10 км/год швидкості під водою. Для батларморів, механізм майже той самий, але швидкість залежить від маси виділеної під гвинти та вони можуть запливати на мілину.

Стрибкові двигуни – Старі знайомі кожного мехвоїна. Маса двигунів залежить від тоннажу машини, яка бажає злетіти в небеса, але подолання перешкод на полі бою та відчуття сили коли 90 тонна машина падає зверху на локуст за словами пілотів того варте.

Покращені стрибкові двигуни – розробка 3069 року Клану Вовка у Вигнанні, яка пішла по рукам. Важать у 2 рази більше та займають у 2 рази більше місця. Гріються лише на половину стандартного нагріву двигунів та дозволяють літати на дистанцію бігу. Основа декілька страшних дизайнів, але технологічні обмеження накладають свій відбиток.

Підводна Система Маневрування

Механічний бустер стрибків – аналог стрибкового двигуна, тільки на великих пружинах. Переважно використовувався у батларморах, і лишає стрибавшого у пій же позиції в якій він був до стрибка по розвороту, але і не гріється.

Система часткового крила – розробка клану Нефритового Сокола 3061 року, хто бо ще цим займався. Збільшую дистанцію стрибка машини шляхом планування та покращує охолодження, залежно від щільності атмосфери. Також, надає крила.

Переглядів: 43