Виробник – Збройна компанія Амаріс
Рік виробництва – Не був вироблений
Клас – Надважкий мех
Маса – 110
Двигун – 220
Швидкість – Відсутня, ноги не працювали
Ціна – ??? Потенційно мільярди витрачені на розробку
BV (2.0) – ???
Ідеальна машина для захисту палацу імператора Амаріса. Мех, який може витримати вогонь цілого ленса і знищити його. Мех, який технологічно виходить за рамки всього, що було раніше. Ще товща броня, ще більше зброї.
Дві гаусові гвинтівки для снайперського вогню, два великі пульс лазери для середніх дистанцій, ECM для радіоелектронної боротьби, ER великий лазер та середній пульс лазер для вогневої підтримки, два вогнемети (бо Амаріс сказав “Класна машина, але поставте вогнемети, люблю вогнемети”).
І все це не змогло пройти і кроку, бо актуатори і міомери не витримали шасі. Історія смішна, але ситуація страшна. Перша спроба створити надважку бойову машину закінчилася сміхом. Автор проекту, кузен Степана Амаріса, намагався втекти з розробками, але був схоплений вояками Керенського, отримав 20 років у колоніях та був вбитий іншими ув’язненими через місяць. Матар же лишився згадкою нескінченності людських амбіцій і дурості; надважкі мехи – мрія дурня.
Дизайн був адаптований у Кам’яного Носорога/Бегемота (Stone Rhino/Behemoth) кланами як ікона того, що клани можуть все краще ніж сфера, перетворивши машину ворога на доволі непоганий клановий гарнізонний дизайн. А потім Слово створило Омегу(Omega). Незважаючи на феноменальний провал, Матар був цінним досвідом, оскільки його функціональна версія – вельми страшна машина. Він показав проблеми у будуванні надважких конструкцій і необхідні технологічні рішення, що були потрібні для подолання, ліміти, яких може бути варта одна машина, і до яких іноді близько наближаються лірійські чи кланові машини війни. І те що більше – не завжди краще.
Люблю вогнемети. Шкода, їхня ефективність достатньо сумнівна.